Якщо друг приунив, ти його не вини,
І образливе слово сказать не спіши.
Не назви слабаком, не назви нецікавим, -
Поможи у молитві боротись з лукавим.
Опустилися руки у друга - потіш,
А судити його не спіши, це облиш.
Посиди з ним тихенько, тихенько поплач,
І у горі його, так як можеш - розрадь.
Хай пізнає твій друг: ти його не лишив,
І не просто за усмішку й статки цінив.
В час печалі його не пройди стороною,
Обігрій свого друга хоч трішки собою.
Що у серці не бачиш, тому не суди,
І докірливе слово сказать не спіши.
Помолися за друга, схились на коліна,
Й знов настане у друга щаслива година!
Буде пісня весела і слава Творцю,
За даровану радість і віру живу.
Не просте є життя, не спіши докоряти,
Научися від Бога надію вселяти.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Золотые зерна Истины - Людмила Солма 1) Экспериментальное аллегорическое стихотворение философского толка (смысла)
2) Часто гуляя с маленьким внуком на природе, во время дачного летнего отдыха: в ромашково-травяном изобилии вдоль небольшой родниково-холодной речушки или у поля, засеянного хлебом, в близлежащем лесу или у пруда, где резвятся беспечные стрекозы - мы ведем с ним неспешные беседы на самые разные, заданные его неиссякаемым детским любопытством, темы...
